Загальна інформація про ожину

У садовій культурі ожина поряд зі спорідненою їй малиною має велике господарське значення. 

Ожина, так само як і малина, використовується людиною в їжу з незапам'ятних часів. Тим не менш, незважаючи на загальне визнання, рослина довго (до XIX ст.) не вводилося в культуру. Дика ожина чудово плодоносила, навіть Вільям Шекспір ​​з цього приводу сказав: «Якби розум був так плідний, як ожина».

Висока врожайність і відмінна якість плодів не могли не привернути увагу виробників до цієї культури. Посилання ​​на ожину, як на культурну рослину вперше з'явилося в 1829 році в США. Вільям Кенрік в 1833 році в «Новому Американському городнику» висловлював здивування, що така урожайна рослина не завоювала свого гідного місця серед інших ягідних культур. Перші культурні сорти ожини з'явилися в 1841-1848 рр., а до 1919 р. у США під цією культурою було зайнято вже понад 21 тис. га.. З того часу і по сьогоднішній день вирощування ожини в США має промисловий характер.

На територої колишнього СРСР першим на цінність ожини звернув увагу видатний селекціонер і перетворювач природи рослин Іван Володимирович Мічурін. Він вважав цей ягідник в наших умовах дуже перспективним і виступав за його широке впровадження у виробництво та вирощування на присадибних ділянках. У результаті тривалої селекційної роботи ним були виведені і в 1904-1908 рр. описані нові сорти ожини (Техас, Червона, Східна, Ізобільна, Енорм, Поновлена ​​Лукреція, Уранія), які виявилися більш витривалими до місцевих умов зростання, ніж вихідні сорти - Логанова ягода і Лукреція, завезені з Америки.

Однак до теперішнього часу ожина не отримала в нашій країні широкого розповсюдження, незважаючи на те що вона має чимало переваг. Так, ягоди ожини є цінним продуктом харчування у свіжому і переробленому вигляді. У них міститься: 10,5% сухих речовин, до 10% цукрів (глюкози, фруктози, сахарози), близько 1,5% органічних кислот (переважно яблучна і лимонна, є також винна і трохи саліцилової), багато клітковини (2-4%), пектини (до 1,8%), дубильні, фарбувальні (в основному біофлавоноїди групи антоціанів - 210-1260 мг на 100 г) і ароматичні речовини, білок (1,3 г на 100 г), солі калію (208 мг на 100 г), залізо (0,9 мг на 100 г), фосфор, сірка, кальцій (63 мг на 100 г). Кальцій відіграє важливу роль у формуванні кісткової тканини, тому ожина дуже корисна для дитячого зростаючого організму.

Ягоди і листя ожини містять мікроелементи кровотворного комплексу (мідь, марганець, вольфрам, молібден). У листі ожини знайдено дубильні речовини (до 14%), органічні кислоти (аскорбінова, яблучна, щавлева й молочна), флавоноїди і інозит. Крім того, з ягід, квіток і листя ожини готують відвари, настої, мазі для попередження і лікування застудних та інших захворювань. З висушеного листя готують ароматний чай, який є прекрасним замінником китайського чаю.

Ожина - полівітамінна рослина: в її плодах присутні каротиноїди (0,5-0,8 мг на 100 г), вітаміни групи В (20 мг на 100 г), зокрема В1 (0,03 мг на 100 г), В 9 (0,05 мг на 100 г), а також вітаміни С, Е, Р і провітамін А.

Плоди ожини по вмісту цукрів і кислот близькі до малини, а по вмісту вітамінів групи Р (500 - 1000 мг на 100 г ягід) значно її перевершують, проте містять менше вітаміну С (5-38 мг на 100 г). В листі ожини знаходиться велика кількість аскорбінової кислоти - 80-270 мг на 100 г. ЇЇ насіння містить жирну олію (9-13%), а корені - танін. В 1 кг свіжих ягід ожини міститься 280-380 ккал.

Вживання свіжих ягід ожини в їжу покращує (більшою мірою, ніж вживання малини) діяльність коронарних судин головного мозку людини, сприяючи тим самим активізації процесів мислення та підвищення якості та рівня пам'яті.

Ожина має протизапальну, ранозагоювальну, протигнильну, бактерицидну, потогінну і заспокійливу дію.

Завдяки оптимальному поєднанню цукрів і кислот ягоди ожини не приїдаються, їх застосовують в профілактичних і лікувальних цілях. Зі свіжих ягід готують сік, сироп, компот, морс, кисіль, варення, мармелад, джем, желе, пастилу, повидло, конфітюр, безалкогольні напої, вино, настоянки, наливки, лікери, роблять начинку для пирогів, тортів, цукерок; із сушених ягід - фіолетову харчову фарбу. Сік з ягід ожини іноді використовують для фарбування різних видів тканин у фіолетові і червоно-фіолетові кольори. Ягоди ожини можна зберігати в сушеному і в замороженому вигляді для споживання взимку. В останньому випадку застосовують промислові холодильні установки або домашні холодильники. Смакові та поживні властивості ягід при цьому не втрачаються.

У ботанічному відношенні ожина споріднена малині і має багато спільного з нею як в біології, так і в прийомах обробітку. Але у ожини є і специфічні особливості. Основною відмінністю вважається плід, що не відокремлюються від плодоложа. У ожини плодоложе зрослося з кістянками, і ягода цілком відривається від квітконіжки.

Ожина в 3-4 рази врожайніша за малину. Плоди ожини більші (маса до 12 г, довжина до 4,5 см і ширина 3 см). Транспортабельність їх більш висока. Майже одночасне дозрівання ягід в кисті полегшує збір, особливо при механізованому прибиранні, і зменшує втрати врожаю від обсипань. Ягоди мають приємний кисло-солодкий, солодкий або кислий смак (залежно від сорту і виду) і аромат.

Ожина відрізняється відмінною здатністю до вегетативного розмноження. ЇЇ стебло в місцях зіткнення з землею дуже добре вкорінюється. У результаті вона створює непрохідні зарості, глушить багато інших чагарників і трав. З цієї причини ожина придатна для зміцнення обривів і схилів, які розмиваються водою. На присадибних ділянках ожина може бути використана в якості живої огорожі.

Вирощування ожини вимагає значно менших трудових затрат у порівнянні з іншими ягідниками, так як посадку її проводять один раз на 12-15 років. Протягом цього терміну плантація ожини може безперервно давати сталі врожаї. Урожайність молодих плантацій - 0,5-1,0 т/га, середня врожайність дорослої плантації - 5-7 т/га, максимальна урожайність ожини - 10-11 т/га.

Ожина легко і швидко розмножується розгалудженнями, стебловими і кореневими живцями, укоріненням верхівкових бруньок, насінням і починає плодоносити вже на другий рік після посадки.

Рослини ожини цвітуть пізніше за всіх ягідних культур, що оберігає квітки від пошкодження пізніми весняними заморозками. Ожина - гарний медонос (з 1 га квітучих насаджень бджоли збирають 20-25 кг меду).

До недоліків культури можна віднести слабку зимостійкість надземної частини сланких форм і сильну шипуватість пагонів. Лише останнім часом почали поширюватися бесшипові сорти, але і вони, на жаль, мають невисоку зимостійкість.

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
26 27 28 29 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Консоль налагодження Joomla!

Сесія

Інформація облікового запису

Використання пам'яті

Запити до бази даних