Вибір ділянки та підготовка грунту

Параметри ділянки

Ділянку для закладання насаджень не слід розміщувати у місцях, де існує загроза пізньовесняних заморозків – надто близько до водоймищ та в пониженнях рельєфу, так званих «блюдцях», куди може опускатися і затримуватися холодне повітря. Кращими є ділянки, розміщені на рівнинній місцевості або невеликих (не більше 5о) схилах. В Поліссі та Лісостепу кращими є західні і південно-західні схили.

Ділянка повинна бути захищена від сильних, сухих і холодних вітрів садозахисними насадженнями або знаходитись під природним захистом (ліс, складки рельєфу тощо).

Не підходять ділянки з високим заляганням грунтових вод (1-1,5 м від поверхні ґрунту) та з можливістю підтоплення навесні або під час сильних опадів.

Важливим параметром є розміщення ділянки у безпосередній близькості до під’їзних доріг з твердим покриттям, що забезпечить зручне транспортування зібраного врожаю.

Інший важливий параметр – наявність води для зрошення поблизу ділянки або на її території.

Грунт

Кращими ґрунтами для даних ягідних культур за родючістю і фізико-хімічними властивостями є чорноземи – глибокі, опідзолені, вилугувані; лугово-чорноземні, світло-сірі, сірі і темно-сірі лісові, дерново-середньо- і слабопідзолисті ґрунти з гумусовим горизонтом 25-40 см.

За гранулометричним складом кращими є середньо-легкосуглинкові, а також супіщані ґрунти, що підстилаються вологоємкою породою. Досить добрими можуть бути важкосуглинкові за умови їх структурності та пухкого водопроникного підґрунтя.

Непридатні ґрунти - глибокі піщані, карбонатні, солонцюваті і заболочені.

Оптимальний вміст гумусу – не менше 3%. У випадку низького відсотку гумусу (<2%) рекомендується внесення органічних добрив (перегній, сидерати).

Сівозміна

Для поліпшення структури ґрунту та збільшення запасів поживних речовин в сівозміну вводять поля з багаторічними бобовими травами. За рік до садіння ягідників рекомендовано засівати ділянку ярими або озимими зерновими культурами. Іншими корисними культурами-попередниками на піщаних грунтах можуть бути гречка, гірчиця та люпин. Вкрай небажано вирощувати овочеві культури, особливо картоплю, томати та інші пасльонові, які мають спільних шкідників з смородиною, порічками та агрусом. Якщо раніше на ділянці росли також ці культури, з моменту їх корчування повинно пройти не менше 5 років.

Зелені добрива (сидерати)

Використання сидеральних культур має багато переваг. Перш за все вони є джерелом суттєвого поповнення ґрунту органічною речовиною. Наприклад, гірчиця може дати понад 850 кг органічної речовини на гектар. Разом з цим, сидерати захищають землю від несприятливих умов зимового періоду та промивання добрив у нижні шари грунту. Рослини, що висіваються на зелені добрива, ефективно пригнічують і навіть знищують окремі бур’яни та мають позитивний вплив на структуру грунту. У випадку вирощування люпину грунт також збагачується азотом, який фіксують бактерії, що поселяються на коренях цієї культури, утворюючи бульбоподібні нарости.

Насіння сидератів обов’язково очищають від домішок насіння бур’янів. Озимі сидерати сіють у вересні, ярі – в другій половині літа або весною.

На Поліссі застосовують наступні сидерати: ярі – люпин (норма висіву - 225 кг/га), гірчицю (20 кг/га), фацелію (15 кг/га), вико-овес (100+50 кг/га), сераделу (70 кг/га); озимі – озиме жито (100 кг/га), озиму вику з житом (по 50 кг/га), горох пелюшку (200 кг/га).

У випадку весняної посадки смородини, порічок та агрусу сидеральні трави заорюють восени перед настанням холодів (перед оранкою їх прикочують котками і дискують). При осінній посадці виконують ті ж операції за декілька тижнів перед садінням.

 

Олександр Ярещенко
Інститут садівництва НААН

Суниця садова

Малина

Ожина

Чорниця садова (лохина)

Смородина

Агрус

Жимолость

Журавлина

Кісточкові (черешня, вишня, слива)

?>